Що oзначає слово - "безталанний"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


БЕЗТАЛА́ННИЙ, а, е.

1. Який не мав талану, щастя; нещасний. А я бідний, безталанний. Без пари, без хати, Не досталось мені в світі Весело співати (Пісні та романси.., II, 1956, 24); В поезіях молодого Шевченка бачимо правдиве відтворення думок і почуттів народу, пригноблених, безталанних людей (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 52); // у знач. ім, безтала́нний, ного, ч.; безтала́нна, ної, ж. Той, хто не має талану, щастя. Деякі образи сих безталанних не покидали мене.. цілу ніч (Л. Укр., III, 1952, 578); // Який не приносить радості; сповнений горя, нещастя, її міцна душа задавила в собі всі сльози, та не задавила свого безталанного кохання (Н.-Лев., II, 1956, 239); — Поки співаєш [зозуле] на калині. То й весело мені, і забуваю я Свою недоленьку, життя своє погане Та безталанне… (Гл., Вибр., 1951, 24); * Образно. О славо злая! За тебе марно я в чужому краю Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. Люблю, як щиру, вірну дружину. Як безталанную свою Вкраїну! (Шевч., II, 1963, 50).

2. рідко. Те саме, що безда́рний. А що, коли його проект поряд з іншими проектами славетних майстрів скульптури буде блідим, нікчемним, безталанним? (Донч., І, 1956, 502).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.