БЕЗТАЛА́ННИЦЯ, і, ж. Жін. до безтала́нник. Як же зосталась Ганна сама в хаті безталанницею, знов Марина пригорнулась до Ганни (Н.-Лев., І, 1956, 95); — Краще не жити, ніж доживати вік.. таким нещасним попихачем, безнадійним послу гачем, як ота безталанниця! (Л. Укр., III, 1952, 547); Як видно, чужі руки покалічили безталанницю (Стельмах, Хліб.., 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.