БЕЗТА́РКА, и, ж., розм. Віз або машина, пристосовані для перевезення сільськогосподарських продуктів без тари. До безтарки, застеленої брезентом, насипали відрами зерно з-під віялки (Ю. Янов., Мир, 1956, 103); На подвір’ї стоїть безтарка, наповнена яблуками (Стельмах, На.. землі, 1949, 557).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 149.