БЕЗТУРБО́ТНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безтурбо́тний. Іде [Яресько] серйозний, нема вже колишньої хлопчачої безтурботності (Гончар, II, 1959, 128); Вираз безтурботності зник з обличчя хірурга, він раптом спохмурнів (Дмит., Розлука, 1957, 244); Пленум ЦК КПРС різко засудив безтурботність деяких працівників при розв’язанні невідкладних завдань збільшення виробництва техніки для сільського господарства (Ком. Укр., 8, 1963, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 150.