БЕЗТІ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що безтіле́сний. Вся вона, легка, тонка, в тонкому, як пух, білому убранні, здавалась ніжним, безтільним духом (Н.-Лев., І, 1956, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 150.