БЕЗХЛІ́БНИЙ, а, е. Який не родить хліба. Безхлібні степи; // Який не має хліба. То з чого ж будуть жити ті тисячі безхлібних та незарібних людей тут в Бориславі..? (Фр., V, 1951, 357); // Без хліба. Тоді доводилося переживати скрутні безхлібні дні (Стельмах, Хліб.., 1959, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 152.