БЕЗШАБА́ШНИЙ, а, е, розм. Нестримний, нерозсудливий, відчайдушний. — Матросе мій безшабашний! Де ж ти взявся? — питала Варвара (Кучер, Чорноморці, 1956, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 154.