БЕЗШАБА́ШНІСТЬ, ності, ж., розм. Властивість за знач. безшаба́шний. Ніщо не завдавало йому стільки клопоту і тривоги, як безшабашність, неслухняність напівбезпритульного сина (Баш, Надія, 1960, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 154.