БЕКЕ́ША, і, ж. Чоловічий верхній теплий одяг старовинного крою з брижами в стані. Рукави його бекеші попропорювалися на ліктях (Фр., III, 1950, 20); Полковник блискавично скинув бекешу, френч і сорочку (Довж., Зач. Десна, 1957, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 155.