БЕЛЕТРИ́СТ, а, ч. Автор прозових художніх творів. Старинні історики всі, можна сказати, на добру половину белетристи (Фр., XVI, 1955, 383); — Сього вечора читаю в Літературному товаристві реферат про буковинських белетристів (Л. Укр., V, 1956, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 155.