БЕЛЬГІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. бельгі́єць, йця, ч.; бельгі́йка, и, ж.). Основне населення Бельгії. Був се промисел директора фабрики, бельгійця Ван-Гохта (Фр., III, 1950, 191); Бельгійці за своїм походженням та мовою поділяються на дві національні групи — фламандців і валлонів (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 155.