БЕНЕФІ́С, у, ч. Вистава в дореволюційному театрі на користь одного з її учасників. Щепкін, родовий українець, хотів дати її [п’єсу І. П. Котляревського "Наталка Полтавка"] на свій бенефіс (Фр., XVI, 1955, 224); // У радянському театрі — урочиста вистава, що є творчим звітом актора з нагоди його ювілею.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 156.