БЕРВЕНО́, а́, с., діал. Колода. У людей бачиш запороху в оці, а в себе і бервена не бачиш (Чуб., І, 1872, 273); Де-не-де.. виглядали повалені останки печей або чорні перепалені обломки бервен (Фр., VIII, 1952, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 157.