БЕ́РДО, а, с. Деталь ткацького верстата, що нагадує гребінь у рамці. Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб його й сіль! (Щог., Поезії, 1958, 105); Навчила [мати] його любити і просте, селянське полотно.., і стукіт ляд, і граційне переміщення тонкосяйних берд (Стельмах, Хліб.., 1959, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 158.