БЕРЕСТО́К, тка, ч. Зменш. до бе́рест1. Дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип (Мирний, IV, 1955, 8); М’ясистий, непересохлий бересток легко розколюється на четвертинки (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 161.