БЕСКИ́ДДЯ, я, с., збірн. Те саме, що беске́ття. У них під ногами лежала величезна похмура долина. Дике бескиддя внизу, в примарній імлі. Жовта глина урвищ. Сіре, в брудних плямах, як спина ящірки, каміння (Загреб., Європа 45, 1959, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 669.