БЕ́ШТАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Ганити, лаяти. Не вважає архірей. Що сам не без того, А бештає за гріхи Вдівця молодого (Рудан., Тв., 1956, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 164.