БИ́ВНІ, ів, мн. (одн. би́вень, вня, ч.). Дуже розвинені різці в сучасних та вимерлих хоботних (слонів, мамонтів та ін.). Мамут.. копирснув землю великими бивнями й ліг (Ю. Янов., І, 1958, 94); Зуби в слонів своєрідні. Спереду з рота стирчать два бивні. Це видозмінені різці (Зоол., 1957, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 165.