БИ́СТРО. Присл. до би́стрий. Бистріше бігли [троянці] од хортів (Котл., І, 1952, 228); Тільки птиця хутко гору перелітає, риба бистро ріку перепливає (Вовчок, І, 1955, 330); Ніч бистро надходила (Коцюб., І, 1955, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 167.