БИСТРОТЕКУ́ЧИЙ, а, е, рідко. Який швидко тече, плине, спливає; швидкоплинний. Нова Зеландія багата на бистротекучі порожисті річки (Посібник з зоогеогр., 1956, 11)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 168.