БИСТРОТЕ́ЧНИЙ, а, е, заст., поет. Який швидко тече, протікає; який швидко проходить, минає. Внизу Гримлять Ліахви хвилі бистротечні (Бажан, І, 1946, 92); Над бистротечним Дністром западав вечір (Оп., Іду.., 1958, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 168.