БИТО́К1 див. битки́.
БИТО́К2, тка́, ч. Шматок свинцю, палиця і т. ін., взагалі предмет, яким б’ють у грі. Він же добре поціляв битком, як малим грав у бабки (Панч, О. Пархом., 1939, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 171.