БИ́ЦЯ, і, ж., дит. Корова, бик, теля та інша рогата худоба. Соб, бицю, коло плота — яка плата, така і робота (Номис, 1864, № 10362); Бичок.., як вітер, попер вподовж поля. — Бицю, бицю! —— гукав Грицько (Мирний, IV, 1955, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 171.