БИЧУВА́ТИСЯ, у́юся, уєшся, недок.
1. То саме, що бичува́ти2 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору (Сл. Гр.); Замордована скотина по саме черево грузне у багні; народ бичується, топиться по балках (Стор., І, 1957, 77).
2. Пас. до бичува́ти1 2. Кілька дубів і берлинок з кавунами бичувалося по Дніпру (Н.-Лев., І, 1956, 531).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 172.