БЛАГООБРА́ЗНИЙ, а, е, рідко. Поважний і гарний на вигляд. Враз благообразне обличчя Маркевича пройнялося якоюсь урочистістю (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 283); Благообразний на вигляд аксакал.. сповістив про приїзд Крапкових (Ле, Міжгір’я, 1953, 73).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 193.