БЛАГОСЛОВЕ́Н, у знач. присудк. сл., заст. Те саме, що благослове́нний 3, 4. І благословен я був між золотим сонцем і зеленою землею (Коцюб., II, 1955, 232); Благословен той день і час. Коли прослалась килимами Земля, яку сходив Тарас Малими босими ногами (Рильський, І, 1956, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 194.