БЛАГОСТИ́НЯ, і, ж., заст. Милість, ласка, благодіяння. Слава ж тобі, чернче, твоїй благостині (Сл. Гр.); Вночі хороший дощ рясний Послав нам щедру благостиню (Рильський, І, 1956, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 195.