БЛАКИТНІ́ТИ, і́є, недок.
1. Робитися, ставати блакитним. Здригалась [Раїса] кожен раз, коли вікна раптом блакитніли од сильної блискавки (Коцюб., І, 1955, 315).
2. рідко. Виднітися, виділятися блакитним кольором. Дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють (Барв., Опов.., 1902, 352); А море радісно й ніжно блакитніє крізь світанкову імлу (Тулуб, Людолови, II, 1957, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 196.