БЛАТ, у., ч., фам. Знайомство, зв’язки і т. ін., що використовуються в особистих інтересах. Був блат на все (Фр., II, 1950, 354).
По бл́ату — за протекцією, завдяки знайомству. — Це я даю Козакову по блату, — висловлювався сержант про себе в третій особі (Гончар, I, 1954, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 196.