БЛЕКО́ТНИЙ, а, е. Прикм. до блекота́ 1; // Який паразитує на блекоті. Гусінь блекотної совки виїдає насіння в недостиглих плодах рицини (Ол. та ефір. культ., 1956, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 197.