БЛИСКА́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що блиску́чий 1. Данило і вловив її за ту косу шовкову… як замахнувся блискавок шаблею (Вовчок, І, 1955, 101); — Що то є любов? — міркувала Ніна, розглядаючи свої вогкі вишневі губи.., брівки й карі блискові очі (Досв., Вибр., 1959, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 199.