БЛИЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. блища́ти. Південь почувався в бадьорому й п’яному подихові вулиць і в яскравому блищанні зір (Ю. Янов., II, 1958, 119); Блищання бляхи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 200.