БЛИ́ЩИК, а, ч. Те саме, що бли́скітка. На узорчастих вікнах тремтять блищики зірок (Стельмах, На.. землі, 1949, 421); Сонячні блищики розсипалися в лісі золотими дукатами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 201.