БЛОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех.
1. Піддавати блокаді, брати в блокаду; оточувати, ізолювати. Наші частини прорвалися штурмом до всіх бухт Севастополя і блокували їх (Кучер, Чорноморці, 1956, 560).
2. зал. Автоматично закривати залізничний проїзд за допомогою спеціального обладнання (блокіровки).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 202.