БЛУДНИ́К, а́, ч., заст. Розпутна, розпусна людина. — І хто в нас попує? Блудники, двоєженці, розбійники, лихварі (Тулуб. Людолови, І, 1957, 133).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 203.