БЛЮЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., перех. і без додатка. Зневажати, поганити що-небудь святе, високе і т. ін. [Князь:] Безумна жінко! Невже ти думаєш, що, блюзнячи Отак мій суд і праведні закони. Осягнеш те, за чим сюди прийшла? (Фр., IX, 1952, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 204.