БОГОБО́РЕЦЬ, рця, ч., книжн. Той, хто бореться, виступає проти богів. Раб звертає свій погляд до того, хто боровся проти всіх богів-тиранів, — до богоборця Прометея (Укр. літ., 9, 1957, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.