БОГОМІ́ЛЬНО, присл. Побожно; благальне. Саня склала руки і богомільне дивилась на неї (Коцюб., II, 1955, 431).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 209.