Божевільник, ка, м. Сумасшедшій человѣкъ, безумецъ. Желех.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 81.
Що oзначає слово - "божевільник"
Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.