БОЖЕВІ́ЛЬНО. Присл. до божеві́льний. Пріська все божевільне дивилась на неї та тремтіла (Мирний, III, 1954, 18); Санька присіла, схопилась обома руками за обличчя й дико, божевільне крикнула (Донч., III, 1956, 29); Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільна мчала.. швидка гірська річка (Ів., Вел. очі, 1956, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 211.