БОЖИ́ТИСЯ, божу́ся, бо́жишся, недок., заст. Говорити "їй-богу" на підтвердження висловленого, присягатися богом у тім, що сказане є правда. Ярмарок аж кипів… Цокотять перекупки, божаться цигани (Вовчок, VI, 1956, 294); Сама мати божилася, що буде в раю між святими (Довж., Зач. Десна, 1957, 469).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 212.