БОКАСА́, присл., розм. Боком. А кінь жахається да рже. На дибки спиниться да гривою мотає, То піде бокаса, то б’ється і кусає (Греб., І, 1957, 68); Кинувся вбік.. вороний, пішов бокаса в степ (Гончар, Таврія… 1957, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.