БО́КОМ, присл. Не прямо, а боковою частиною. Побіг старий не просто — боком І ввесь од радості згорів (Котл., І, 1952, 152); Він ліг боком і лежав тихо (Мирний, І, 1954, 321); Економ насунув шапку і якось боком просунувсь крізь юрму (Коцюб., II, 1955, 82); Іти можна лише боком, виставляючи плече вперед (Збан., Ліс. красуня, 1955, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.