БОКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Ухилятися від кого-, чого-небудь, сторонитися, уникати когось. Бокує чогось від мене (Сл. Гр.); Від читальників він завсіди бокував (Март., Тв., 1954, 113); Він бокував від її тривожно вивідуючих очей (Коб., І, 1956, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 213.