БО́НЗА, и, ч. Буддійський священик або чернець в Японії і Китаї. А маги, бонзи і жерці (Неначе наші панотці) В храмах, в пагодах годувались (Шевч., II, 1953, 351); * У порівн. Сів непорушна, як бонза, і нічичирк (Письмен, зблизька, 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 217.