БО́РЗИЙ, а, е, діал. Прудкий, швидкий, моторний. Та як же ти найшов мені ба такий лік борзий (Сл. Гр.); Так мерщій на борзі коні І летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку Я волію спис зломить! (Олесь, Вибр., 1958, 352); Не полюбляв він борзих молодців. Що настрочили безліч дифірамбів (Забашта, Калин. кетяг, 1956, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 218.