БО́РЗО, діал. Присл. до бо́рзий. Руш, хлопці, до школи, Борзо, не поволі! (Федьк., Буковина, 1950, 51); Станула [Романиха] коло дверей та й почала борзо крізь плач говорити (Стеф., І, 1949, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 218.