БОРОТЬБА́, и́, ж.
1. Сутичка, бійка, в якій кожний з учасників намагається подужати супротивника. Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Вовчок, І, 1955, 325); [Кассандра:] Пустіть мене! (Одкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом) (Л. Укр., II, 1951, 277); // Битва, бій. Він вів полки до київських висот на боротьбу за місто златоглаве (Бажан, І, 1946, 161); // Вид спорту, єдиноборство. Вільна боротьба культивується в СРСР порівняно недавно (Спорт.., 1958, 32); // перен. Зіткнення у свідомості людини протилежних думок, почуттів і т. ін. Ярина сидить бліда, непорушна з слідами переляку та боротьби на обличчі (Коцюб., І, 1955, 161).
◊ Боротьба́ з [сами́м] собо́ю — долання в собі якогось бажання, почуття. Годі вам розказувати детально про боротьбу, яку я зчинив з собою (Коцюб., І, 1955, 260).
2. Активне противенство, зіткнення між протилежними соціальними групами, станами, протилежними напрямами, течіями в суспільстві і т. ін. Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів (Комун. маніф., 1947, 14); Серйозна класова боротьба в усякому капіталістичному суспільстві ведеться насамперед в галузі економічній і політичній (Ленін, 20, 1950, 19); А його старий приятель усе ще був агітатором, газетярем, борцем у великій всесвітній боротьбі праці з капіталом (Фр., IV, 1950, 317); Віковічна боротьба двох станів, панського й мужичого.., ніколи не кінчалась (Коцюб., І, 1955, 335).
3. з ким — чим, проти кого — чого. Діяльність, що має на меті подолати або знищити кого-, що-небудь. Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю.. будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал (Коцюб., І, 1955, 339); Леденіють бушлати й руки в матросів, але вони не припиняють боротьби з кригою (Кучер, Чорноморці, 1956, 404).
4. за що. Діяльність, скерована на створення, досягнення чого-небудь. Боротьба за соціалізм є боротьба проти панування капіталу (Ленін, 10, 1949, 24); Хай руки славляться і очі молоді. Хай квітне боротьба за мир у нас єдина! (Рильський, III, 1961, 151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 220.