БО́РОШНО, а, с.
1. Продукт розмелювання хлібного зерна; мука. Де борошно, там і порошно (Номис, 1864, № 9875); А було так, що ні дрібка солі, ні пилини борошна… (Мирний, II, 1954, 46); Виносить мати коржиків із молодого борошна (Мал., І, 1956, 273).
2. Порошок з якої-небудь подрібненої мінеральної або органічної речовини. Риб’яче борошно виготовляють на рибних промислах, висушуючи і розмелюючи цілі риби або їх відходи (Колг. енц., І, 1956, 614); Фосфоритне борошно; Кісткове борошно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 221.