БО́РТНИК, а, ч., заст. Той, хто займається бортництвом. Ватаги запорожців, загони татар, товариства рибалок, бортників, мисливців.. — ось життя колишнього Дикого Поля — степового Правобережжя (Ю. Янов., V, 1959, 148); Все життя ішло в напрузі У бортника і сіяча: Козак при неводі й при плузі Не випускав із рук меча! (Рильський, Сад.., 1955, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 221.